Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»
ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИ розм., БЕ́ВКАТИ розм., БЕ́МКАТИ розм., БА́МКАТИ розм.,... смотреть
дзвони́ти (видзво́нювати) в усі́ дзво́ни. Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось. Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі... уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Куліш); Та не буває, скажете ви, щоб село не довідалось, бо село то завжди все знає, завжди в усі дзвони видзвонює (Є. Гуцало). як у дзво́ни дзвони́ти. А скрізь по селу як у дзвони дзвонять про крадіжку (пшениці), про сторожа (Панас Мирний). дзвони́ти зуба́ми, фам. 1. Тремтіти від холоду, страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський); — Мокрий, змерзлий вершник держиться за гриву та дзвонить зубами (Ю. Опільський); Вона (Анна) плакала голосно, а він (Михайло) смертельно перелякався.— Ходи! — кликнув, хрестячись та дзвонячи зубами (О. Кобилянська). 2. Не мати чого їсти, голодувати. Погана парафія, де піп зубами дзвонить (Укр.. присл..). цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив (Пилипко) у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко).... смотреть
Iбаламкати, бамбелити, бамбеляти, бамкати, бевкати, бевхати, бовкати, брязкати, брязкотати, брязкотіти, брязчати, вибрязкувати (шпорами), видзвонювати,... смотреть
дзвоню, дзвониш, недок. 1) Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б'ючи по деяких предметах. || Видавати дзвін (дзвеніння). 2) Викл... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: дзвонивши, дзвонячи1. викликати звуки, ударяючи в дзвiн2. говорити по телефону3. (п... смотреть
【未】1) 打钟, 按铃; 口 按门铃; 旧 (教堂钟楼) 鸣钟Дзвонити в усі дзвони 转 口 到处宣扬3) (铃﹑ 钟) 响, 鸣3) 转 口 播弄是非, 传播流言
1) to ring, to chimeдзвонити у дзвони — to ring the bellsдзвонити біля вхідних дверей — to ring at the door2) (говорити по телефону) to callдзвонити по... смотреть
дзвоню, дзвониш, недок. 1》 Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б'ючи по деяких предметах.|| Видавати дзвін (дзвеніння).2》 Викл... смотреть
(у дзвін) калатати, бамкати, бовкати, бевкати, ур. благовістити, (здерідка) подзвонювати, (стало) видзвонювати; (у дзвінок) теленькати, дзеленькати, дзеленчати; (телефоном) телефонувати; (по селу) розплескувати, плескати; док. ЗАДЗВОНИТИ, ударити в дзвін.... смотреть
дзвони́ти[дзвонитие]-воун'у, -ониеш; нак. -ни, -воун'іт'
[dzwonyty]дієсл.dzwonić, zadzwonić, telefonować
дзвонити лярум зубами «цокотіти зубами»[ IV, 477] (лярум «алярм») [ОГ]
дзвони́ти:◊ дзвінки́ дзвонять → "дзвінок" ◊ і я дзвони́в на тоту́ відпра́ву і я давно говорив про це (Франко)
(викликати звуки) (великим дзвоном) баламкати, бамкати, (дзвоником) дзеленькати, теленькати.
Коланазвацьназываць
{дзвони́тие} -воуну́, -о́ниеш; нак. -ни́, -воуні́т.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, -нять
дзвони́ти дієслово недоконаного виду
коланазвацьназываць
Ringa
Ringe
Ringe
кола назваць называць
-ню, -нині dzwonić
რეკვა
дрижати
ПравильноДзвонити – єдиний правильний варіант написання слова в українській мові. Саме такий варіант рекомендують словники української мови. О восьмій ... смотреть