ПОМІ́ЩИК (землевласник, звич. дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю), ОБИВА́ТЕЛЬ зах.; ПАН (у старій Польщі, Україні, ... смотреть
власна назва, імен. незмін.власна назва, імен. чол. родуімен. чол. роду, жив.
Дідич:— поміщик [1;46-2;47]— поміщик, великий землевласник [46-1;51]— поміщик-дворянин, спадковий власник маєтку [44-2]— землевласник [55]
-а, ч., іст. Те саме, що поміщик; великий землевласник.
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. , іст. Те саме, що поміщик; великий землевласник.
Ді́дич, -ча, -чеві, -чем; -дичі, -чів
ді́дич іменник чоловічого роду, істота
дідич, -а