Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»
БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм.,... смотреть
ТОРОХТІ́Й, я́, ч., зневажл.Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун.– Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Не... смотреть
торохті́й[тороухт’ій]-рохт'ійа, ор. -рохт'ійем, м. (на) -рохт'ійев'і/-рохт'ійу, кл. -т'ійу, мн. -рохт'ійі, -рохт'ійіў
-я, ч., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун.
імен. чол. роду, жив.
{тороухті́й} -рохтійа́, ор. -рохтійе́м, м. (на) -рохтійе́ві/-рохтійу́, кл. -ті́йу, мн. -рохтійі́, -рохтійі́ў.
-я, ч. , зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун.
Chatterer, jabberer; chatterbox; babbler, great talker
див. балакучий; мотоцикл
тарахкало, балакун, (базіка) БАЗІКА, талалай, р. цвентюх, перебендя.
торохті́й іменник чоловічого роду, істота зневажл.