Смотреть больше слов в «Українсько-російському словнику»
СКО́РЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.1. Док. до ко́рчити.Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М. Коцюбинський);//... смотреть
КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́т... смотреть
-чу, -чиш, док., перех. 1) Док. до корчити. || безос. 2) Дуже зігнути (у 2 знач.). Скорчити ноги. 3) розм. Скрививши своє обличчя, надати йому іншого ... смотреть
-чу, -чиш, док. , перех. 1》 Док. до корчити.|| безос. 2》 Дуже зігнути (у 2 знач. ). Скорчити ноги.3》 розм. Скрививши своє обличчя, надати йому ін... смотреть
ско́рчити Ла́заря, книжн. Прикинутися безталанним, нещасним. — Чого ти здихаєш (зітхаєш)? — гримнув на неї голова. — У чоловіка навчилася?.. Той теж, як прийшов, то такого Лазаря скорчив (Панас Мирний).... смотреть
в спол.скорчити гримасу (скривитися) — to pull a face, to make a wry face
[skorczyty]дієсл.skurczyć
ско́рчити дієслово доконаного виду
Скурчыць
скурчыць
скурчыць